-
1 передача прав власності
assignment of title, grantУкраїнсько-англійський юридичний словник > передача прав власності
-
2 бездокументарний облік прав власності на цінні папери
Українсько-англійський словник > бездокументарний облік прав власності на цінні папери
-
3 відновлення прав власності
-
4 передача прав власності
transfer of title; conveyance; ownership transfer -
5 перехід прав власності
transfer of ownership; transfer of title; conveyance; ownership transfer -
6 система бездокументарного обліку прав власності на цінні папери
Українсько-англійський словник > система бездокументарного обліку прав власності на цінні папери
-
7 реституція майнових прав
( прав власності) restitution of property rights -
8 позбавлення
( чогось) ademption, ( права тощо) debarment, (в т. ч. прав тощо) deprivation, disposal, disposition, (прав, власності, повноважень) divestiture, expropriation, (прав, майна, посади) forfeit, forfeiture, ( волі) restraint -
9 правовий економізм
ПРАВОВИЙ ЕКОНОМІЗМ - напрям у філософії права, який для аналізу правових принципів і норм, оцінки ефективності правових систем звертається до економічних факторів і утилітаристських міркувань, теоретичних і емпіричних методів економічної науки. Найвпливовішим представником П.е. є Познер. П. е. вважає існування тих чи тих правових систем і відповідних їм правових інститутів, судових рішень із загальноправових питань виправданим, якщо їх функціювання забезпечує максимізацію матеріальних вигод і упередження або мінімізацію матеріальних втрат індивідів чи суспільства в цілому. При цьому припускається, що механізм вільного ринку створює необхідні передумови для добровільної і справедливої реалізації кожним індивідом своїх уподобань і устремлінь, зростання суспільного багатства і щастя. Для оцінки економічних ситуацій, що складаються після прийняття відповідних законодавчих актів, дій уряду та судових інстанцій і порівняння їх з попереднім економічним станом, вводяться певні критерії. Існування ефективної економіки П. е. пов'язує з правовим регулюванням підприємницької діяльності та відшкодування ними втрат, заподіяних людині, суспільству чи природі (Пігу), розподілом прав власності в умовах вільного ринку (Коуз). Досягненнями П. е. вважається також експлікація загальноправових понять "розумна обережність", "ділова недбалість" тощо, дослідження антимонопольного права. П. е. критикується іншими напрямами філософії права за абсолютизацію вартісно-грошових відносин, зведення правового підходу до економічного.В. Кузнєцов -
10 комунізм
КОМУНІЗМ ( від лат. kommunis - спільний) - соціально-політичне вчення а) про особливу суспільно-економічну формацію - комуністичне суспільство, котре з необхідністю має прийти на зміну капіталізмові як закономірний наслідок історичного процесу; б) про основні риси комуністичного суспільства, умови та способи його формування. К. став ідеологією і практикою комуністичних партій, панівною офіційною ідеологією і практикою Радянського Союзу та країн т. зв. соціалістичного табору, має прихильників практично в усіх країнах. Як ідеологія К. виник у середині XIX ст., його засновниками були нім. мислителі Маркс і Енгельс (див. марксизм), продовжувачем у XX ст. - рос. політик Ленін. Найближчим ідейним джерелом К. виступив франц. і англ. утопічний соціалізм XVIII - XIX ст. К. називають також суспільство, засноване на засадах комуністичної ідеології. Згідно з цим вченням, основою комуністичної формації має стати суспільна власність на засоби виробництва, котра виникає внаслідок знищення всіх форм та проявів приватної власності і має визначати зміст та характер будь-якої сфери суспільного життя. На базі суспільної власності формується новий тип відносин суспільних, що унеможливить експлуатацію людини людиною, забезпечить соціальну рівність та добробут усіх членів суспільства, справедливий розподіл матеріальних благ за потребами, а також гармонійний розвиток суспільства в цілому. В процесі становлення комуністичної формації ліквідуються соціальні класи і прошарки, відмирають нацїі, зникає суспільний розподіл праці, яка перетвориться на першу життєву потребу. усувається відмінність між фізичною та розумовою працею тощо, внаслідок чого формується соціальна однорідність суспільства. Як стверджує комуністична ідеологія, відімре релігія і буржуазна мораль, відбудуться кардинальні зміни в інших формах суспільної свідомості, з'явиться новий тип людської самосвідомості, яка стане основним фактором мотивації та регулювання соціальної поведінки. На зміну інституту держави як інструменту придушення і панування одного класу над іншим має прийти громадське самоврядування, де управління людьми перетвориться в управління речами. Комуністичне суспільство у своєму становленні проходить дві фази: першу, нижчу - соціалізм, який є перехідним періодом від капіталізму до розвиненого К., містить в собі як пережиток залишки попереднього суспільного ладу, зародження і розгортання нових суспільних відносин, де утверджується принцип "від кожного за його здібностями - кожному за його працею"; другу, вищу - повний К., коли реалізуються всі комуністичні ідеали і панує принцип "від кожного за його здібностями - кожному за його потребами". Умовою перетворення суспільства на комуністичних засадах має стати непримиренна класова боротьба, соціалістична революція і встановлення диктатури пролетаріату. Надавши комуністичним ідеям певного філософського, історичного та економічного обґрунтування, засновники та їх послідовники оголосили своє вчення науковим К. Однак світовий розвиток подій у XX ст. та невдалі спроби запровадити першу фазу комуністичного суспільства в деяких країнах спростували ці претензії. На практиці "науковий К." виявився черговою утопією, простою декларацією, яка нездатна запропонувати ефективні природні форми втілення суспільних ідеалів і змушена вдатися до культивування насильства. Соціалізм як економічний та суспільно-політичний лад, що утворився в Радянському Союзі в результаті Жовтневої революції 1917 р. і тривалої громадянської війни в Росії, а потім - в країнах соціалістичного табору внаслідок Другої світової війни, будувався і утримувався за допомогою тотального насильства і масових репресій, жертвами яких стали десятки мільйонів людей. Досягши окремих позитивних зрушень в соціальній сфері, соціалізм радянського типу призвів до економічного занепаду, небаченого рівня експлуатації і зниження добробуту, зрівнявши більшість членів суспільства у бідності. Зневажено свободи і знехтувано права людини, пригнічено особистість, набула стійкості тенденція до науково-технічної та технологічної відсталості, виникла загроза самоізоляції від світового розвитку тощо З. акономірно, що перші послаблення репресій і спроби відродження громадянських свобод і прав у період т. зв. перебудови кінця 80-х рр. XX ст. відразу ж спричинили крах комуністичних режимів Ц. е дозволило більшості країн колишнього соціалістичного табору та пострадянських незалежних держав розпочати своє відродження шляхом поступового переходу до випробуваних світових стандартів розвитку — соціально орієнтованої ринкової економіки, що спирається на рівноправність усіх форм власності, в тому числі приватної, громадянського суспільства, верховенства прав людини і громадянських свобод, політичного та ідеологічного плюралізму, демократії. В своєму розвиткові ідеологія К. під впливом невдач комуністичної практики, історичних, етнічних, релігійних та інших особливостей окремих країн та регіонів зазнала істотних трансформацій і зараз там, де вона зберігає свій вплив, вар'юється від екстремістських форм до форм, близьких соціал-демократії.П. Йолон -
11 позбавлення
с; = позбавлянняпозбавлення батьківських прав — deprivation of parental rights, annulment
позбавлення виборчих прав — deprivation of electoral rights, юр. disfranchisement
позбавлення волі — imprisonment, deprivation of freedom
позбавлення життя — deprivation of life, killing, blood
позбавлення юридичної сили — avoidance, deconsecration, destruction, invalidation, quashal, vitiation
-
12 передача
ж1) ( дія) transfer, transmission; ( майна) transference, handover, assignment; ( питання на розгляд) reference, submission; ( змісту) rendering; ( у спадщину) descent, remise; (новин, чуток) message, communication; (влади, функцій) devolutionпередача досвіду — transfer of experience; sharing of one's of experience (to)
передача власності — surrender of property, conveyance of property
передача володіння юр. — tradition
передача даних — data communication, data transfer, data transmission
передача енергії фіз. — energy transfer
передача інформації — information transfer, information transmission, communication of information
передача майна юр. — assignation
передача на поруки — admission, bail
передача пароля комп. — password propagation
передача повідомлень комп. — messaging, message transfer
передача права юр. — assignation
передача технології (з однієї галузі в іншу) — spin-off, technology transfer
акт передачi юр. — deed of assignment ( of transfer)
2) мех. ( механізм) transmission, drive, gear(ing)передача у велосипеді — high ( low) gear of a bicycle
3) ( по радіо) broadcast; ( по телебаченню) telecast4) (в лікарню, у в'язницю) ( food) parcel -
13 приватність
ПРИВАТНІСТЬ ( від лат. privatus - той, що знаходиться у приватній власності, особистий, а також приватна особа - тобто така, що не займає державної посади) - один із доконечних принципів і критеріїв свободи; прояв індивідуалізації як вектора і закономірності соціально-культурного і цивілізаційного розвитку. П. в усіх сферах життя є підставою, формою і наслідком здобуття окремою людиною реальних можливостей існувати автономно, мати та оберігати свій суверенітет у царині прийняття рішень, формування і реалізації "Я-концепції" і власного життєвого проекту. Визнання П. ґрунтується на припущенні, що можуть (повинні) існувати інтереси, властиві окремому індивідові, які збігаються з інтересами інших індивідів (або спільнот). Наявність такого приватного інтересу спонукає людину до виокремлення із загалу, самореалізації і самоствердження. П. передбачає свідоме протистояння будьяким намаганням втрутитися ззовні і звузити (або звести нанівець) сферу індивідуальної свободи, позбавити особистість самої можливості вибору. Передумовою та осердям П. як важливої чесноти громадянського суспільства є особистісна гідність, визнання і повага особистістю гідності в собі та в інших. Значущість П. полягає в тому, що її наявність створює можливість для максимального розширення індивідуального простору свободи, вибору тих чи інших параметрів особистісної ідентичності поза будь-яким тиском. Потяг до П. (так само, як і потяг до спілкування, визнання іншими) вкорінений у самій "природі" людини, у її намаганні виокремитися з юрби, усамітнитися, залишитися осторонь зі своїми турботами і пристрастями. П. утворює потенційну можливість, що її завжди можна без перешкод використати (на відміну від самотності й покинутості). П. може тлумачитись як елемент і докорінна вимога індивідуалізму (в цьому розумінні П. протистоїть загальності і колективізму), але може набувати і самодостатності, виступаючи характеристикою будь-якого типу соціальності (той чи той рівень П. властивий абсолютній більшості відомих культур, через що його не можна тлумачити як надбання винятково західної культури). Первинні кроки до П. було зроблено вже за доби виникнення перших цивілізацій, коли з'явилася можливість відокремленого від інших існування у просторі (простір власної домівки), втаємничення тілесного (зокрема сексуального) життя, кристалізації феномена сорому тощо. П. поступово стверджує себе у тенденціях секуляризації свідомості і правового затвердження віротерпимості, прав і свобод людини. Серед важливих чинників, які сприяли становленню П. та її доктринальному оформленню, було виникнення ін-ту приватної власності та її правове закріплення, формування приватного права, поява і поширення статусу правосуб'єктності, обґрунтування демократичних концепцій громадянськості і ліберальних ідеологем свободи та ін В. ідповідно, намагання поставити суспільство під тотальний контроль (напр., задля реалізації якихось всеохоплюючих соціальних експериментів) завжди передбачали наступ на П., її обмеження, а то й зведення нанівець як джерела непередбачуваності і прояву свободи. Наявність П. дозволяє зберігати плідну множинність способів і стилів існування, протистоїть намаганням уніфікувати соціальне життя, позбавити його необхідної невичерпності і варіабельності (в т.ч. у формі мутацій і девіацій, маргінальних субкультур і ексцентричного "непотребу"). Негативний вимір П. проявляється у самоусуненні людини від участі у громадянських справах, втраті інтересу до громадянського життя (абсентизм), байдужому та споживацькому існуванні осторонь суспільства. Абсолютизована П. призводить до корупції, ерозії чеснот громадянськості і демократії, до егоїстичного аутизму (коли людина зосереджується на власній домівці, "здоровому способі життя", уникаючи будь-яких перевантажень і ризиків, що супроводжують активне громадянське життя). Експансія бюрократії в усі сфери життя, практика використання сучасних засобів стеження за поведінкою людини (у супермаркетах, готелях, офісах тощо) несуть загрозу виникнення нових форм тоталітаризму, що спонукає до свідомого й послідовного обстоювання цінності П.В. Заблоцький -
14 право
с1) тк. одн. ( наука) lawдержавне право — public ( political) law ( science)
звичаєве право — unwritten law; common law
кримінальне право — criminal law, penology
міжнародне право — international law; law of nations
вивчати право — to study law; to read for the law
2) ( обумовлена законом підстава) right; ( привілей) charterправо вето — ( the right of) veto
право голосу — the vote, suffrage, franchise
право вето — ( the) veto
право давності юр. — prescription, prescriptive right
права спадкоємця юр. — heirship
права користувача комп. — user rights, ( на доступ до ресурсів) user grant
права доступу комп. — privilege, access rights
право на володіння — title (to)
право на проживання — right ( permit) of residence
право користування — right of use, right of user, usufruct
права з сервітуту юр. — easement
виключне право — patent right, exclusive right
спадкове право — hereditary right; невід'ємне
права й обов'язки — rights and duties, rights and obligations
мати право — to have the right; to be entitled
позбавляти права — to debar ( from); to deprive someone of his right
позбавляти права голосу — to disfranchise, to debar one from voting
урізувати чиї-небудь права — to curtail smb.'s rights
позбавляти права (кого-небудь) — to deprive (smb.) of ( smb's) right
вступати в свої права — to come into one's own; to assert oneself; пред'являти
права — to lay claim (to), to assert one's claims
3) тк. мн. права посвідка licenceправа водія — driving licence; амер. driver's licence
-
15 відмовлятися
= відмовитися1) to refuse; to give up, to renounce, to deny; ( від авторства) to disclaim, to disown; ( від своєї думки) to recede; (від влади, престолу) to abdicateвідмовлятися від вимоги — to give up a claim, ( претензії) to resign a claim
відмовлятися від запрошення — to back out of ( to refuse) an invitation
відмовлятися від зобов'язань — to deny obligations, to renounce obligations, to disclaim liabilities, to disclaim liability
відмовлятися від посади — to give up a position ( job), to resign a position
відмовлятися від прав — to abandon rights, to relinquish
відмовлятися від пропозиції — to decline ( to reject) an offer, to revoke an offer, to withdraw an offer; sl. to turn down a proposal
2) (відговорюватися, ухилятися) to excuse oneself, to find an excuse, to pretend -
16 захист
ч1) defence, guard, proof; амер. defense; ( протегування) protection, advocacy; ( підтримка) maintenance; ( запобіжний пристрій) shield, safeguard; ( збруя) panoply, armour; (укриття, загорожа) lee, shelter, coverзахист від доступу комп. — fetch protection
захист від корозії — rust protection, corrosion proofing, corrosion protection, protection against corrosion, rust prevention, rust proofing
захист інформації — ( від перебоїв) guarding
захист капіталовкладень — security investments, protection of investments, security of investments
зона захисту — zone defence, back-court, end-zone
під захистом — under the protection (of)
2) юр., спорт. the defenceвідхід від захисту (у футболі й т.п.) — breakaway
-
17 охорона
ж1) ( варта) guardособиста охорона президента — bodyguards of the President, Presidential bodyguards
охорона живої природи — biological conservation, wildlife conservation
охорона свідка — safe-keeping of witness; witness protection
охорона довкілля (навколишнього середовища) — environmental protection, protection of the environment
охорона природи — nature protection, preservation of nature
-
18 егалітаризм
ЕГАЛІТАРИЗМ (франц. egalitarisme, від egalite - рівність) - вчення про загальну рівність людей. Його витоки сягають міфів первісного суспільства про минулий золотий вік людства. До Е. зверталися Гесіод та інші античні автори. Аскетична майнова рівність притаманна ранньому християнству, пізніше деяким чернечим орденам, а згодом і сектантським. У докапіталістичну добу виникають соціальні рухи з утопіями переділу землі на засадах рівності. За капіталізму теоретично сформувалась ідея нівелювання майнових прав громадян за умови збереження приватної власності. Руссо обґрунтував ідею рівності на засадах суспільної угоди між егоїстичними за своєю природою індивідами. Втілити у життя ідею Е. намагалися у Великій Британії XVI ст. левеллери, у Франції - якобінці та послідовники Бабефа - бабувісти. Рівність, разом із свободою та братерством, проголошено ідеалами Французької буржуазної революції. За Енгельсом, Е. становить необхідний перехідний період від плебейсько-дрібнобуржуазної революційності до пролетарської. Його риси виразно прослідковуються у теорії та практиці "казарменого" соціалізму. Ідея зрівняльного землекористування з кін. XIX до серед. XX ст. поширилася в Азії, Сх. Європі, Африці та Латинській Америці. Принцип Е. поділяє сучасне гуманітарне знання на два напрями - неолібералізм, який обстоює різні форми регулювання доходів та життєвого рівня населення, і неоконсерватизм, який виступає проти надмірного втручання держави в економічні та соціальні стосунки. Між цими ідейними полюсами пролягає основне річище соціально-філософських підходів до проблеми рівності.Б.Головко -
19 право
ПРАВО - система загальнообов'язкових норм і відносин, яка охороняється засобами державного впливу, включаючи примусові заходи. П. забезпечує юридичну регламентацію суспільних відносин у межах усього суспільства. Реальний зміст і соціальне призначення правових функцій зумовлені формою і характером державного устрою, економічними відносинами та відношеннями власності, які склались у суспільстві. Водночас П. є відносно самостійним, впливаючи в свою чергу на державні інституції шляхом встановлення юридичних правил і законів, загальнообов'язкових для всіх державних структур. Формування П. - складний історичний процес. Першими регуляторами поведінки людей були звичаї, застосування яких не вимагало державного примусу. Створення держави відбувалось одночасно зі становленням особливих органів, на які покладалося завдання виконання примусових рішень, що вело до відокремлення П. від інших соціальних норм. Починаючи від Античності утверджуються дві основні теорії природи П.: теорія природного ("природженого") П., яка утверджує зумовленість правових принципів, законів, норм природою людини і, як наслідок, їх незалежність від конкретних соціальних умов і держави; позитивістська теорія П., яка утверджує відносність правових норм, їх обумовленість різними особистісними і суспільними факторами. Сучасне П. синтезує ці підходи, надаючи важливого значення невідчужуваним правам людини, одночасно вказуючи на їхню соціальну обумовленість. Перші форми з'явились у прадавні часи писаного П. (закони Хаммурапі у Вавилоні, Хеттські закони) Н. айбільш розвинутою формою стародавнього П. було римське П., яке стало основою для формування феодального П. шляхом трансформацій та пристосування його до нових економічних реалій і потреб. Із розвитком товарно-грошових відносин у Європі значного поширення набуло т. зв. Магдебурзьке П., яке фіксувало особливий статус і права середньовічних міст. Подальший розвиток економічних та суспільних відносин зумовлює появу нових галузей законодавства, диференціацію П. на правові системи та сфери застосування. Важливого значення набуває формування загальносвітових принципів П. (Статут ООН, Загальна декларація прав людини).
См. также в других словарях:
конфузія — ї, ж. 1) Виникнення права спільної власності на речі, змішані або поєднані таким чином, що вирізнити речі конкретних осіб неможливо. 2) Припинення зобов язання збігом боржника та кредитора в одній особі. 3) Припинення сервітуту в результаті… … Український тлумачний словник
трансферний — трансфе/ртний, а, е, фін. Стос. до трансферу, трансферту; переказний. Трансферні (трансфертні) операції. •• Трансфе/ртна ціна/ ціна, що застосовується при обміні товарами у межах транснаціональних корпорацій, спільних підприємств, між їхніми… … Український тлумачний словник
депозитарій — 1. спеціалізований інститут для зберігання цінних паперів (сертифікатів цінних паперів) та обліку прав власності на цінні папери. 2. юридична особа, яка провадить виключно депозитарну діяльність та може здійснювати кліринг та розрахунки за… … Глосарій термінів фондового ринку
Великая Лепетиха — Эта статья или раздел нуждается в переработке. Пожалуйста, улучшите статью в соответствии с правилами написания статей … Википедия
захист — у, ч. 1) Дія за знач. захищати, захистити і захищатися, захиститися. •• За/хист від копіюва/ння спец. програмно апаратний засіб для запобігання використанню одного екземпляра програм на кількох ЕОМ одночасно … Український тлумачний словник
абандон — у, ч., юр. 1) Відмова від боргових вимог (одна сторона відмовляється від своїх прав без вилучення свого фінансового внеску у справу). 2) Добровільна відмова від права власності. 3) Вихід з угоди шляхом сплати штрафу. 4) Закінчення терміну опціону … Український тлумачний словник
Кузнецов, Юрий Николаевич (учёный) — В Википедии есть статьи о других людях с такой фамилией, см. Кузнецов. В Википедии есть статьи о других людях с именем Кузнецов, Юрий. Эта статья об ученом, статья о писателе: Ю. Н. Кузнецов … Википедия
депозитарій — ю, ч. 1) Офіційний зберігач чого небудь. || Юридична особа, якій передаються кошти, цінні папери, товари без переходу до неї права власності на них. •• Депозита/рій інвестиці/йного фо/нду юридична особа, яка оперує активами на підставі… … Український тлумачний словник
договір — до/гово/ру, ч. Взаємне зобов язання, письмова або усна угода про права та обов язки між державами, установами, підприємствами та окремими особами. •• Бодмере/йний до/гові/р документ, який підтверджує заставу судна для забезпечення позики.… … Український тлумачний словник
консолідація — ї, ж. 1) Дія за знач. консолідувати й консолідуватися. •• Консоліда/ція кі/стки мед. процес зрощення пошкодженої кістки з відновленням її цілісності. 2) Один із видів систематизації законодавства. 3) У цивільному праві – припинення права… … Український тлумачний словник
недержавний — а, е. 1) Який не має прав державності. •• Недержа/вні капіта/льні вкла/дення інвестиції, що фінансуються за рахунок коштів інвесторів із недержавними формами власності. 2) Що не враховує інтересів держави, що нехтує ними … Український тлумачний словник